Типу вступ...

Життя несправедливе!

У всьому винен корумпований уряд!

Ми нічого не можемо змінити!

Життя стає все дорожче!

Ви ніколи не задумувались, чому ми так часто чуємо ці слова? Тисячі і тисячі людей, промовляють їх постійно, скаржучись на все, постійно звинувачуючи у своїх бідах кого завгодно тільки не себе. Вони живуть поганій країні з поганим урядом, ходять на погану роботу, отримують малу зарплатню ... і все це тільки завдяки середовищу, в якому вони живуть.

Вони прекрасно знають чому не потрібно навіть старатись змінити свій стан справ - все одно нічого не вийде, а то й вийде ще гірше.

Все має причину і, повірте, основна причина будь-якого стану речей у кожного, окремо взятого індивідума, зовсім не у поганому уряді (хоча я також не заперечуватиму що ми є певним чином залежні від нього) але й у нашому відношенні до цих речей.

Відношення - ключове слово цього допису, основна причина усіх наших нещасть, корінь усіх наших проблем.

Раніше я б багато говорив про відповідальнісь, як про основну причину. Але навіть відповідальність не є у цьому ланцюжку першою.

Звісно ми живемо у країні яка посідає 146 місце серед 180 країн за рівнем корупції у світі, на 152-му місці за рівнем економічної свободи, але... це лише середовеще, на яке ми, між іншим, можемо впливати. І це середовище вижначає тільки основу, базис, з якого варто відштовхуватись. Це як річка з потоком, - можеш плисти за течією а можеш визначати сам куди тобі потрібно.

Саме відношення до світу є причиною нашого світосприйнатя і, як наслідок, постійного невдоволення нашим життям. Людина - найбільш невдоволена істота у всесвіті, і тому нещаслива.

Насправді у кожного є причини бути чимось незадоволеними у всоєму житті, але чому це має бути причиною чому ми не щасливі.

Незадоволення даним станом речей дуже добре рухає прогрес і еволюцію, заставляючи нас досягати все більших і більших вершин, але хібе це може бути причиною наших бід.

Люди нещасливі не тому що не мають того, чого хочуть, а тому що не цінують того що мають. Я не кажу що потрібно відмовлятись від своїх мрій чи бажань, швидше навпаки, просто нам потрібно ще раз оцінити те що ми вже маємо.

Кажете нічого не маєте? Ну, ви ж маєте змогу читати даний допис, переконаний 50 років тому такої можливості у вас не було.

Ви ніколи не задумувались чому ми не радіємо з того що зійшло сонце, чи падає дощ, чи дме вітер? Речі, які ми сприймаємо як дане, нас рідко тішать, бо ви вважаємо це за норму.

3 роки тому ми так не раділи з можливості взяти кредит чи легко знайти роботу, ми не раділи з економічних показників, що свідчать про стабільність економіки. Невже після кризи ми стали щасливіші?

Це як той анекдот про козу...

Йде мужик по вулиці, скаржиться. Все в нього погано, на роботі тяжко, в сім'ї проблеми, зі здоров'ям неважно ... Зустрічається йому старий розумний друг, і, почувши скарги на життя, запропонував мужикові купити козу.

- І що, допоможе? - Остовпів нещасний від поради.

- Ще й як!

Через тиждень іде незадоволений життям, ще сильніше лає себе і всіх.

- Ой, погано мені, погано. Сім'я руйнується. Роботи немає, грошей немає ... та ще ця коза, вигулювати її треба і годувати, та гроші за неї віддавати. Ой, погано!

І тут товариш каже йому:

- А хочеш пораду?

- Так!

- А ти продай козу.

Нещасний так і зробив. На другий день іде і літає! Співає весело:

- Спасибі тобі, добра людино. Як же все таки добре жити.

Можливо річ у тому що ми вчимося цінувати ту що маємо? Здається Білоножки співали:

Почему же мы ценим только то что теряем?

А тепер давайте подумаємо чому ми буваємо невдоволені? Я тут бачу 2 варіанти відношення:

1. Отримую бажане - так має бути; не отримую бажаного - погано (майже класичний)
2. Отримую бажане - дуже добре; не отримую бажаного - нічого страшного

Як нам від 1 варіанту перейти до 2? Все дуже просто. Як я вже казав корінь усіх наших страждань у неправильному відношенні до всього що нас оточує.